Система Orphus

Вітаємо з Днем знань!

z300Шановні колеги!

Напередодні Першого вересня хочу висловити кілька тез про підготовку вчителів до роботи в умовах Нової української школи.

Є речі важливі, а є необхідні й термінові, і їх потрібно розділяти.

Термінове – це життєві питання, які не можна відкласти: дахи мають бути відремонтованими, вікна – захищати від вітру, холоду й снігу, підручники мають бути надруковані.

А важливе – це про майбутнє, Бога й любов.

Так от, концепція Нової української школи дає мені відчуття майбутнього української держави.

Для того, щоб розрізняти необхідні і важливі речі, потрібна рефлексія, бажання бачити ситуацію цілісно. Я б запропонував таку рефлексивну формулу. Освіта – не просто навчання, викладання програмного матеріалу, вироблення навичок. Справжня освіта – це управління майбутнім учня, громади, суспільства. Управління шляхом формування головним чином світоглядних позицій, які роблять людину особистістю .

Роль педагога у творенні справжньої освіти є, безумовно, ключовою. Навіть найкраща і найрозумніша концепція реформ шкільної освіти є немічною на місцях, коли немає спроможних виховувати й навчати шкільних педагогів. Багато що в житті учня як на момент здобуття знань, так і в майбутньому залежить від того, хто його вчитель і з якими пріоритетами він працює.

Розуміння цього покладене у місію нашого інституту: «Створювати сучасне конкурентоспроможне освітнє середовище Полтавської області задля здобуття найкращої освіти учасників навчально-виховного процесу шляхом розвитку професіоналізму педагогів».

Реалізація концепції Нової української школи є спільною відповідальністю всієї педагогічної громади. Міністр Л.Гриневич відверто і реалістично констатує, що реформа може викликати опір в педагогічному середовищі.

«У будь-якій групі ви зазвичай знайдете лише 10-15% людей, готових до змін. Однак на перший час цього має вистачити. Наше головне завдання – зробити цих 10-15% учителів своїми союзниками у провадженні реформи, дати їм ковток свіжого повітря і можливість проявити себе й ділитися досвідом з іншими».

Ми в Полтавському інституті післядипломної педагогічної освіти свідомі цього, і сприймаємо як виклик, на який реагуємо: щороку інститут пропонує нові технології навчання, інноваційні формати, що мотивують і пробуджують критичну масу «агентів змін».

Мої колеги навчають педагогів послуговуватися найновішими технологіями і сприяють осучасненню змістів та сенсів освіти Полтавщини, допомагають педагогам у формуванні в учнів цінностей, серед яких – повага до гідності людини, свобода, патріотизм, демократія.

Лише два приклади. ПОІППО ініціював навчально-дослідницький проект «Сучасні інструменти підвищення якості освітньої діяльності: моніторингові, соціологічні, соціально-психологічні дослідження». Формат проекту передбачав, зокрема, дистанційну взаємодію у спеціально створеній групі в соціальній мережі Фейсбук та хмарних сервісах. Учасники використовували їх можливості для підготовки електронних варіантів анкет, тестів та проведення онлайн-тестування, для роботи над спільним звітом, освоювали сучасний статистичний пакет обробки даних.

Відгуки педагогів переконливо відображають ефективність розвитку дослідницької компетентності методичних працівників: «Участь у проекті навчила мене працювати у команді», «Отримані знання й навички дали змогу застосовувати хмарні технології при проведенні соціально-психологічних досліджень на районному рівні», «Навчання – мінімум теорії, максимум практичних нових та корисних знань, які значно спрощують роботу».

Інший – швейцарсько-український проект – «Розвиток громадянських компетентностей в Україні  – DOCCU» – упроваджується в Полтавській області з 2016 року і має на меті поширення знань про освіту для демократичного громадянства та освіту з прав людини (ОДГ/ОПЛ).

У рамках реалізації проекту вже залучено 2 430 педагогічних працівників різних категорій.

Учасники розвивають громадянські компетентності, навчаються демократичного управління, способів активного залучення до навчально-виховного процесу влади та громади, зокрема батьківської.

Педагоги відзначили, що робота в проекті допомагає їм усвідомити власний досвід створення освітнього середовища, переосмислити створення його на демократичних засадах та інтегрувати отримані знання у професійну діяльність. На цьому наголосили 90 % учасників.

Нам потрібні вчителі з відкритою до майбутнього педагогічною позицією.

Така позиція – не сума знань, не додатковий сертифікат. Це смислова річ, особлива ціннісна настанова, суть якої – у готовності мінятися, навчатися, в оптимістичному прийнятті невизначеності.

Світ стрімкий! Можливо, нічого з того, що є актуальним зараз, не матиме ніякого значення вже за кілька років. Тому й треба говорити про смисли (сенс), про цінності, про майбутнє (до якого ми, освітяни, маємо бути відкриті).

Така рефлексивна позиція вияскравлює справді дуже важливі ідеї, але не доцільно їх абсолютизувати.

Якщо ми орієнтуємося на смисли й цінності, то:

- не можна абсолютизувати суто технічні, технологічні речі. Жоден гаджет не забезпечує освіту сам по собі.

Парадоксальним чином у Кремнієвій долині (серці цифрових технологій) з’являються методики розвитку тонкої моторики з використанням звичайної квасолі. Співробітники гігантів Кремнієвої долини, таких як Google, Apple, Hewlett-Packard відправили своїх дітей у школу, де під час навчання використовують усе, що завгодно, крім екранних технологій: ручки та олівці, швейні голки, іноді й глину. В епіцентрі високотехнологічної економіки зробили наголос на філософії освіти через фізичну активність і творчі завдання.

Контрприкладом щодо абсолютизації технологічних аспектів навчання є трагічна й водночас життєствердна історія Малали Юсуфзай— пакистанської правозахисниці, яка виступає за доступність освіти для жінок у всьому світі. Наймолодша лауреат в історії Нобелівської премії, Малала отримала її у віці 17 років.  9 жовтня 2012 року була важко поранена терористами за свою правозахисну діяльність. Саме їй належить вислів: «Одна книга. Одна ручка. Одна дитина і один вчитель здатні змінити світ»;

- не можна абсолютизувати високі навчальні досягнення, академічні бали тощо. Якщо втратити ціннісний вимір освіти, люди з високим інтелектом і гарною навченістю будуть здатні, наприклад, створювати комп’ютерні віруси чи інші руйнівні високотехнологічні продукти;

- не варто доводити до абсолюту чинник ресурсів. Ніякий фінансовий чи матеріальний ресурс не принесе результати, якщо ми не зуміємо ним скористатися.

Найсучасніше шкільне обладнання є мотлохом, якщо не передає вагомих для суспільства змістів, і вони нікчемні та мовчазні, коли немає кому їх передати майбутнім поколінням.

Тому, як на мене, основний ресурс в освіті – це особистість учителя: натхненного, вмотивованого, упевненого в престижності своєї місії ПРОФЕСІОНАЛА. Саме на такий результат працює наш інститут.

«Учитель нового покоління – невичерпне джерело енергії, творчих ідей і нових бажань. Сучасний педагог повинен постійно працювати на майбутнє, випереджаючи свій час. 

Важко не помітити, скільки зусиль докладають наші вчителі, скільки творчого натхнення зорить у їхніх очах, скільки наснаги і праці витрачають вони, щоб їхні учні достойно дивилися у майбутнє.

Справді, бути вчителем означає самовіддано служити двом вічним цінностям – просвіті та гуманності», – так вважає Наталка Тарасенко,учителька початкових класів Кременчуцького ліцею №11, переможець обласного етапу конкурсу «Учитель року –2017»

Хочу, щоб ми надихалися такими словами.

 

З повагою,

ректор В. В. Зелюк

 


 Copyright © 2001-2017, Полтавський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені М.В.Остроградського. Всі права застережені. 
Copyright © 2001-2017, Poltava Regional In-service Educator Training Institute. All rights reserved.